Головна Фідер Спінінг Нахлист Форум

Українська Банерна Мережа
    Цю статтю, для сайту "Рибалимо..." любязно надав її автор Олекандр Каплун.На сьогоднішній день Олександр Каплун являється першим виробником катушок для нахлисту в Україні і справжнім майстром (можна сказати гуру ) нахлисту.




Олександр Каплун

Нахлистовики і спінінгісти на риболовлі.

    До роздумів на цю тему мене спонукали гарячі суперечки і суперництво, що виникають час від часу на риболовлі, на сторінках риболовецьких журналів, в різних конференціях Інтернету.. Як правило, початок суперечки подібний до початку хрестоматійної вуличної колотнечі, коли у ворогуючий табір засилається «провокатор». Далі, як мовиться справа техніки. Аналогія напрошується сама собою, особливо якщо врахувати однакову причину і тих і інших зіткнень, а саме: добровільне, або вимушене неробство в атмосфері культурного вакууму, міжсезоння, безриб'я… У такі хвилини і з'являється, наприклад, в середовищі нахлистовиків «провокатор» з числа спінінгістів, з приблизно наступною фразою: «Хлопці, у мене виник великий інтерес до нахлисту, але я не бачу ніяких переваг нахлисту перед спінінгом. Спробуйте мене переконати». Подальша, іноді дуже тривала суперечка, часто переходить на особи. А одного разу я сам був свідком того, як одна вельми шаноблива, друкована і поважана в «світі спінінгістів» людина, автор безлічі публікацій підсумувала таку суперечку бойовим кличем: «Нахлистовиків в резервацію!!!».
     Ну, як мовиться: «Бог з ними, з убогими». Спробуємо самі, не впадаючи в істерію праведного гніву до іншодумців, розібратися в тому, чи є об'єктивна складова таких суперечок, або це все нерви, змучені довгим зимовим «Постом».      Психологи придумали пекельну штуку для того, щоб з'ясовувати психологічну сумісність. Вас заганяють в душ, а поряд, в інших душових – ваші друзі або вороги. Ви повинні митися, а на вас поперемінно ллється то крижана вода, то кип'яток – залежно від поведінки сусідів, бо труби зв'язані. Якщо застосувати таку аналогію до себе, то можна сказати, що я майже з самого початку своєї риболовецької кар'єри піддавав себе подібним випробуванням, не замерзнув, не зварився живцем і хочу поділитися досвідом досягнення психологічної сумісності.
     Отже, на відміну від більшості нинішніх новачків, що прийшли в нахлист з лав спінінгістів, моя кар'єра нахлистовика і спінінгіста почалася практично одночасно, так що «крани з водою» я перекривав спочатку сам собі. Надалі, коли усередині мене наступило усвідомлення і рівновага, я часто продовжую рибалити в компанії «пропащих» спінінгістів, сам в певних ситуаціях користуюся спінінгом і, як мені здається, склав собі достатньо чітке уявлення що і коли краще, а що гірше.
    Відповісти на це питання можливо, заздалегідь визначивши основні принципи, схожість і відмінності цих двох способів риболовлі.
Загальні риси:
     - Для досягнення мети використовується штучна приманка;
    - Склад снасті: вудилище, котушка, волосінь (шнур), приманка.
    - Техніка вудіння – закидання приманки в район передбачуваного знаходження риби і подальша проводка приманки з метою спровокувати клювання. Здається, що загальні риси закінчилися і починаються суцільні відмінності.
Відмінності:
    Основна відмінність в тому, що в спінінгу вага снасті, що закидається, сконцентрована « у точці», тобто в приманці, тоді як в нахлисті вага снасті, що закидається, розподілена по робочій частині шнура, а сама приманка, як правило, майже нічого не важить. Це відмінність основна, яка, здавалося б, визначає багато що: різні об'єкти рибалки, дальність закидання, техніку закидання, тактику поведінки на водоймищі. Подивимося, чи це так. Ось одна з поширених і, на жаль, хибних думок: «Спінінгом ловиться хижа риба, а справжні нахлистовики ловлять форель і лосося».
    Ну, по-перше, форель і лосось теж хижаки. По – друге всякий досвідчений спінінгіст чудово знає, що за певних умов спінінгом чудово ловляться цілком мирні на перший погляд риби: лящ, плітка, сазан. Мені самому неодноразово доводилося ловити спінінгом ляща, і це було не випадкове забагрення, а упевнена робота по блешні, коли всі три гачки трійника знаходилися в роті риби. Вже ні у кого в даний час не виникає сумнівів, що нахлистом можна ловити практично будь-яку рибу і є фахівці з лову нахлистом щук, коропів, судаків і інших, здавалося б, не класичних на хлистових риб. Прикладів можна приводити масу. Мій хороший знайомий, який в даний час живе і працює в Токіо, з цікавістю ловить нахлистом тамтешніх коропів. Причому, як дійсний нахлистовик не на природну приманку, а на імітацію (ну хто ще таке міг придумати) скориночки хліба з шматочка жовтого поролону, просоченого короповими аттрактантами (Фото.1, Фото.2).
    
    Будучи в гостях у наших друзів і партнерів в Голландії я з цікавістю спостерігав і брав участь в лові щук, які вдосталь водяться в польдерних каналах (Фото.3 Фото.3.1).
    
    Причому щуки однаково успішно реагували як на блешню, так і на стример абсолютно фантасмагоричних забарвлень. В даний час мені, мабуть, не відомі тільки випадки цілеспрямованої нахлистової риболовлі на сома. Втім, спінінгісти теж не можуть похвалитися, що їх спосіб найбільш ефективний при лові цієї риби.
    Наступна хибна думка стосується суперечок між спінінгістами і нахлистовиками щодо можливості провести дальнє закидання. Ну, почнемо з того, що в більшості випадків дальність кидка є менш важливим ніж якість, ніж можливість покласти приманку точно в ціль. Особливо це важливо на невеликих, зарослих водною і прибережною рослинністю водоймищах. З іншого боку, прогрес нахлистових снастей: поява спеціально спрофільованих шнурів типу WF (так званих «торпед»), торпедоподібних шнурів з укороченим тілом робочої частини і, нарешті, шнурів типу «стріляюча головка» - дозволили максимально збільшити дальність закидання нахлистової снасті і мінімізувати дію вітру на кидок. В даний час дальність рекордного нахлистового закидання далеко перевищує 50 метрів, а звичайний риболов – нахлистовик, що достатньою мірою володіє технікою закидання, упевнено закидає приманку на 20-25 метрів. Погодьтеся, що така дальність цілком порівнюється з дальністю більшості кидків спінінгістів, особливо якщо лов ведеться на невеликих водоймищах.
     Якщо уважно прослідкувати еволюцію нахлистового шнура з погляду досягнення дальності кидка , то можна відмітити тенденцію, коли повністю розподілена по робочій довжині шнура типу DT вага, стає все більш сконцентрованою. Далі маємо розподіл ваги на менш протяжній ділянці шнура типу WF і подальша еволюція йде у бік ще більшої концентрації ваги в шнурах типу «стріляюча голова». Наступного кроку, тобто ще більшої концентрації ваги на коротшій ділянці не буде, оскільки цей варіант вже існує. Це всім давно відома снасть і спосіб – спінінг, тобто варіант, коли вся вага снасті, що закидається, сконцентрована в районі приманки.
     Техніка закидання . На цьому грунті теж виникає безліч помилок і спекуляцій. Одна з них: «Нахлистом вдається доставити приманку в точку лову найтихіше, скритно і природньо.». Так, це твердження, беззаперечне, особливо якщо враховувати особливості снасті. Дійсно, вага снасті, що закидається, розподілена по шнуру і це дозволяє подати штучну мушку в місце лову з меншим шумом і найприродніше. Це один з визначальних чинників успішного полювання на рибу, яка велику частину сезону, або постійно, вважає за краще годуватися дрібними водяними комахами. Але, уявіть собі ситуацію, коли наступає певний період і та ж риба починає харчуватися мальком, жабами, раками... І тут вирішальним чинником стає здатність снасті закинути відносно важку, іноді вельми об'ємну приманку, часто досить далеко. Еволюція нахлистової снасті, як я вже згадував раніше, відбувається і в цьому напрямі, тобто існують вудилища і спеціальні шнури, що дозволяють працювати з такими приманками. З іншого боку спінінгові снасті теж еволюціонують в спробі працювати з дрібнішими приманками, що найбільш нагадують кормові об'єкти риб, тобто з'являються снасті класу «лайт» і «ультралайт». Все ж таки треба усвідомлювати той факт , що це два способи, які відрізняються один від одного, і добре розрізняти ситуацію, в якій кожен з них є найбільш ефективним. Так само не варто забувати, що як в спінінгу, так і в нахлисті, дальнє закидання створює неминучі проблеми управління приманкою і не варто ним зловживати, якщо є хоч щонайменша можливість скоротити дистанцію закидання.
     Ще раз хочеться повторити, що це зовсім не догма і звичайно необхідно орієнтуватися по ситуації. Всім відома неймовірна обережність жереха одинака, який може, в деяких ситуаціях, з математичною точністю «тримати дистанцію» між місцем свого полювання і риболовом. У такій ситуації часто не виручає навіть дальнє, точне закидання спінінгом, не говорячи вже про можливості нахлистової снасті. Втім, я знаю і приклади, коли нахлистова снасть виручала в таких випадках. Мій знайомий, прекрасний литовський нахлистовик Віктор Дьяченко розповідав мені, як в подібній ситуації він сплавляв крупний жереховий стример за течією в місце бою на плаваючому шнурі, а потім здійснював дуже швидкий підбір шнура руками так, що стример буквально стрибав по воді і викликав клювання обережного жереха. Це один з прикладів максимального використання особливостей і можливостей снасті. (Фото.4)
    Наступне упередження стосується особливостей глибоководної проводки приманки. Ніхто не оспорює той факт, що в певних умовах більшість риб вважають за краще годуватися або в товщі води, або безпосередньо біля дна. Деякі риби, такі як короп, сом взагалі вельми рідко годуються об'єктами, що знаходяться на поверхні. Зараз не хочеться заглиблюватися в причини цього явища, але це так. Отже, перед снастю постає завдання втримати приманку біля дна і провести її найприродніше. І в цьому питанні спінінгова і нахлистова снасті стрімко еволюціонують як би назустріч одна одній. Наприклад, давно розроблені і з успіхом застосовуються тонучі (з різною швидкістю занурення) підліски, що приєднуються до на хлистового шнура, шнури з жорстко інтегрованими передніми конусними тонучими частинами (так звані шнури ST) і повністю тонучі шнури. Застосування таких шнурів дозволяє доставити нахлистову приманку на дно водоймища і провести проводку навіть при досить сильній течії. Наприклад, упіймання найбільш крупних екземплярів осінньої і весняної сьомги в річках Кольського півострова зв'язане з необхідністю лову по «високій» воді . І тут успішно застосовуються тонучі шнури і підліски. (Фото.5 Фото5.1)
    
    Еволюція ж снасті спінінга привела до появи вудилищ, котушок., які дозволяють ефективно закидати і проводити на мінімальній глибині надлегкі приманки (воблери,мухобльосни.), вага яких порівнюється з вагою нахлистових приманок і у свою чергу нагадує комах, якими часто годуються риби.
     Особливо цікаво спостерігати і усвідомлювати такі еволюційні процеси, коли вони відбуваються на твоїх очах, або ти сам приймаєш в них безпосередньо, активну участь. Ще кілька років тому, серед риболовів домінувала стійка думка, що успішна і ефективна рибалка на тайменя можлива тільки за допомогою спінінгової снасті . Мої хороші знайомі спінінгісти, сибіряки Олександр Ходов і Олександр Стафієвський, практично щорічно організовують цікаві експедиції по красивих тайгових річках. Читачі журналу «Риболов – Еліт» добре знайомі з їх статтями – звітами. Сувора краса тайгових річок, первозданна незаймана природа і звичайно ж король сибірських річок таймень… Роки три тому в їх компанію закоренілих спінінгістів «затесався» інший мій хороший знайомий, нахлистовик, москвич Ігор Павлов. Об'єкт інтересу все той же, але спосіб лову абсолютно інший. Спочатку Ігорю довелося багато чому вчитися, експериментувати, приглядатися..Доводилося терпіти дружні насмішки оточення спінінгістів. В процесі пошуку правильної тактики лову, компоновки снасті, могутні таймені поламали парочку зовсім не дешевих лососевих дворучних вудилищ. Багато зусиль було докладено в розробці і створенні специфічних тайменьових мушок. Зараз серед трофеїв Ігоря числяться таймені вагою понад 20 кілограм, спіймані нахлистовою снасттю (Фото.6). Чи багато спінінгістів можуть похвалитися такими ж трофеями?
    Та все ж існують і, продовжуватимуть існувати ситуації, в яких будь-який розсудливий риболов не стане упиратися і намагатися використовувати снасть, якій в даній ситуації не місце. Нахлистовик, що намагається дістати з десятиметрової глибоководної брівки, на сильній течії судака, що стоїть там, виглядає безглуздо. Так само безглуздо виглядає і спінінгіст, який 20-30 грамовою джігголовкою з твістером намагається спокусити на 30 сантиметровому, зарослому травою перекаті, трофейного голавля, або язя.
     До сказанного, хотілося б додати декілька випадків з власної практики мирного співіснування і взаємного збагачення досвідом нахлистовиків і спінінгістів. Минулого літа мені, в компанії моїх товаришів – спінінгістів, довелося рибалити на річці Оскол. Річка знайома нам всім і кожен має свої особисті пристрасті і надії на певні місця і певну здобич. Тут потрібно додати, що не завжди такі «рибні місця» співпадають у спінінгістів і нахлистовиків. І, як правило, на маршруті ми досить рідко заважаємо один - одному, навіть якщо починаємо маршрут одночасно. Причина в тому, що мої товариші вважають за краще проходити маршрут на більшій швидкості, ніж я і лише ненадовго затримуються в особливо цікавих місцях. Я вважаю за краще обловити місце, що цікавить мене, докладніше. Так от, вийшовши на маршрут, я попрямував в заздалегідь намічене мною місце під обривом з ямою, поряд із струменем. Минулого разу мені вдалося непогано половити тут голавля. Цього разу всі мої зусилля були марні. Риба на цьому місці була просто відсутня. Товариші пішли далі по маршруту і пізніше, приєднавшись до них, я побачив, що вони зловили декілька пристойних голавлів. Виявляється, крупний голавль перемістився на годівлю на мілководдя, зарослі травою перекати. Закидання проти течії невеликих плаваючих воблерів і підмотка на себе, викликали клювання голавлів. Пізніше, скориставшись такою підказкою, я з успіхом застосовував подібну тактику, природньо дещо видозмінивши її під особливості нахлистової снасті. У іншій ситуації з кращим уловом опинився я, і мої друзі стали сприймати результати моєї рибалки як якийсь «індикатор» активності риби. Тобто, якщо вже мені не вдається у визначеному місці примусити вийти рибу на мушку, то її тут або просто немає, або вона не активна. Останній з характерних випадків, що ілюструють розумне відношення до використання спінінга і на хлисту в певній ситуації, відбувся цієї весни на Донці. Товариші, ще з ночі зайняли вигідні позиції на «жереховому місці» і до моменту, коли я підійшов до них, вже встигли зловити три, достатньо важких жереха. Оцінивши ситуацію на місці, я зрозумів, що на хлистова снасть в цьому випадку просто непридатна. Причина була зовсім не в тому, що я не міг докинути мушку в місце бою. Просто в місці бою, конфігурація основного струменя і зворотної течії була настільки складна і мінлива, що практично не було шансу виконати нормальну, контрольовану проводку мушки. Складно її було виконати і спінінговою снастю , проте я озброївся спінінгом. Але, чи то ліміт відведеної нам риби був вичерпаний, чи то жерех просто закінчив снідати, більше ми нічого не зловили. Далі, я знову продовжив вудіння нахлистом і мені, на відміну від моїх товаришів, вдалося добути парочку непоганих голавлів на мілині, на закінченні трав'янистого перекату. В кінці маршруту ми разом обговорили улов і причини наших успіхів і невдач (Фото.7)
    Спробуємо тепер розібрати деякі технічні особливості і відмінності способів рибалки за допомогою спінінга і нахлистової снасті. Існує думка, що техніка закидання приманки в на хлистовій риболовлі вимагає досить великого простору для розгортання шнура. Все це обмежує можливості нахлистовика обловити місце, що цікавить. Так, до деякої міри це вірно. І більшість новачків, що тільки освоїли класичне закидання «над головою», постійно стикаються з цією проблемою. Проте, за сторіччя розвитку нахлисту були розроблені десятки різних способів закидання і техніки, які дозволяють успішно проводити закидання практично в будь-яких умовах. Досить пригадати класичне англійське «Спей закидання» , яке було розроблене, як найбільш зручний спосіб лову нахлистом в річці з крутими, зарослими рослинністю берегами. Адже існує ще маса спеціальних, сервісних кидків: кільце, гнутий бічний, кидок з-під руки. Володіння подібною технікою дозволяє обловлювати практично будь-які ділянки річки, з будь-якими перешкодами і часто виконувати закидання в місця недоступні закиданню спінінга.
     Ще одна з поширених помилок – вельми специфічні особливості і дорожнеча нахлистових снастей. На щастя, в даний час на прилавках магазинів є вже мінімальний вибір вудилищ, і це питання звучить все рідше. Знайомі з асортиментом і цінами риболови знають, що цілком працездатне нахлистове вудилище коштує багато дешевше елітного спінінга. Звичайно, якісне вудилище престижної марки річ не дешева, але тут при виборі і покупці часто вступають в силу дещо інші категорії, ніж «доцільність».
     Так само як і спінінги, нахлистові вудилища, крім відмінностей в характеристиках (клас AFTMA) навантажень, розрізняються «швидкістю дії» і ладом. Так само як і в спінінгу, подібні відмінності визначають і відмінності в техніці закидання, тактику лову, проводки приманки.. Наприклад, «повільніші» вудилища дозволяють акуратно «викласти» суху мушку в місце передбачуваної стоянки риби. Вудилища «швидкі» дозволяють працювати з важкими німфами, тонучими шнурами, підлісками і здійснювати дальні закидання при вітряній погоді. Аналогії з вудилищами спінінгів можете пошукати самі. Відмінності тільки в тому, що в нахлисті, традиційно діапазон характеристик навантажень вудилищ диференційований на 12 класів. Я вважаю, що це достатньо розумний підхід. Багато, хто не перший рік займається спінінгом і має свої пристрасті в об'єктах рибалки і використовуваних приманках, висловлюють побажання мати вудилища з «вужчими» і чітко вираженими тестовими характеристиками і ладом. Так, власне, більшість спінінгових вудилищ такими і є, не дивлячись на те, що виробники вказують на них, іноді абсолютно фантастичний діапазон ваг використовуваних приманок. Головне зрозуміти, що за вудилище ти насправді придбав або збираєшся придбати. До речі, це ж можна сказати і про так званий «клас» нахлистового вудилища у деяких менш досвідчених, відомих і досвідчених виробників. Так же як і в спінінгу, вага, розташування кілець, фурнітури .можуть значно вплинути на балансування нахлистового вудилища і навіть повністю змінити лад.
     Ну ось, мабуть, і все. Залишилося тільки відповісти на найголовніше питання: «Так чому ж серед риболовів весь час є певний відсоток «дурнів», «однолюбів», які в будь-якій ситуації віддають перевагу тільки одному способу риболовлі і іноді досить агресивно відстоюють правоту свого вибору?»
     Напевно, в цьому питанні ми вже виходимо за межі «риболовецької компетенції» і на розум приходить улюблена фраза одного мого знайомого, який використовує її в складних ситуаціях: « До психіатра!!!».
     На закінчення хочу відмітити тільки одне, що для дійсного риболова, спінінг і нахлист це не тільки і не стільки способи рибного лову, а спосіб спілкування з природою, здатність бачити і розуміти життя риб, тварин.. У цьому сенсі ніяких відмінностей між дійсними риболовами не існує. І це головне, що об'єднує сьогодення нахлистовиків і спінінгістів на рибалці.


    20.05.2004


Якщо вам захотілось ближче познайомитись з автором, то ви можете зробити це відвідавши персональний сайт Олександра перейшовши по цьому посиланню. Персональний сайт Олександра Каплуна