|
|
   Пасивний спосіб схожий на лов доріжкою, а якщо бути точнішим, то це і є лов доріжкою. Але в класичній доріжці використовується важка блешня, в нашому ж випадку - снасточка з досить крупним живцем або мертвою рибкою. При цьому сама снасточка не огружаєтся, а довжина повідця підбирається залежно від сили течії і величини живця або рибки. Чим сильніше течія і чим менше живець, тим довше може бути повідець. Але у будь-якому випадку довжина повідця не повинна бути менше 50-75 см. Трохи інакше виглядає снасть, якщо дно водоймища чисте, а рибку можна волочити по грунту. До основної волосіні кріпиться снасточка (частіше жорстка) з грузилом, встановленим біля голови рибки. Деякі рибалки радять взагалі відрізувати рибці голову, а на її місці встановлювати грузило. Опустивши її на дно, спінінг встановлюють так, щоб приблизно чверть його верхньої частини виступала за корму човна, а рукоятка і котушка знаходилися б поряд риболова. Потім, зробивши декілька могутніх гребків, відпускають волосінь до тих пір, поки вона не розташується під кутом в 45-60° до поверхні води. Після цього схід волосіні з барабана блокують, а швидкість руху човна знижують до мінімуму. Човен правлять проти течії або упоперек його, уважно стежачи за вершинкою вудилища, і при кожному підозрілому "кивку" проводять широку і могутню підсічку. В першу чергу обловлюють прибережні брівки, затони, протоки між островами. Коли доводиться вести снасточку на ділянках з різкими перепадами глибин, грузило замінюють на більш легше, а швидкість руху човна збільшують. При цьому полегшена рибка піднімається ближче до поверхні. Так, розганяючи і гальмуючи рух човна, міняють глибину вудіння. Клювання щуки при такому способі вудіння визначається по зміні руху або натягнення волосіні. Іноді волосінь йде убік, вниз або під човен. Помітивши це, риболовові слід, не метушитись, покласти весла на борт, узяти спінінг в руки і відпустити волосінь, надавши рибі можливість, не відчуваючи опору, надійно заковтнути приманку. І лише через 10-15 сек можна, вибравши слабке місце, провести різку підсічку. Протягом всього літа любителі штучних приманок і цінителі класичних способів лову спінінга можуть успішно здобувати хижачок там, де тривалий час принаджувалася інша риба (карасі, підуста, лящі і т.д.). Звичайно, вірогідність упіймання в таких місцях крупної (як прийнято тепер говорити, "трофейної") щуки невелика, але звичайні і дрібні особини тут ловляться регулярно. Найбільш перспективними вважаються вузькі піщані пляжі, карєри, оточені хащами м'якої водної рослинності, миси на правому або лівому березі малих приток, проток або обвідних каналів, річкові затоки з глибокими прибережними ямами, завали дерев. У погожі теплі дні ловити краще або рано вранці, або надвечір, коли сонце опускається до горизонту. При похолоданнях щука може клювати і весь день. Уловисті будь-які приманки: блешні, воблери, віброхвости. Головне, щоб вони не були дуже великими. З блешень більше всього підходять "вертушки" і легкі вузькі "коливалки". Воблери годяться будь-яких типів, завдовжки від 3-5 см до 7-10 см. Приблизно такого ж розміру повинні бути і віброхвости. У ясні сонячні дні використовують блешні, що зазвичай потьмяніли, і неяскраві приманки, а в похмуру погоду потрібні блискучі (краще золотисті) блешні і білі або жовті віброхвости. У тиху погоду найбільш уловисті плаваючі і такі, що поволі тонуть воблери. Цьогорічна осінь мабуть запам’яталась багатьом любителям лову щуки. Аномальний масовий жор щуки відбувався по всьому Дністру. Тактика лову на штучні приманки в місцях принаджування мирних риб має свої особливості. Спочатку спінінгіст обловлює прибережну зону справа і зліва від себе. При цьому дальність закидання не повинна перевищувати десяти метрів. Зазвичай в одному напрямі (тобто в одну точку) приманку посилають три рази підряд, прагнучи при кожній черговій проводці обловити спершу верхній шар води, потім середній і, нарешті, ніжній, придонний. Потім, поступово збільшуючи дальність закидання, "обмацують" віддаленіші від берега ділянки (сектори). В останню чергу серію закидань спінінгіст присвячує вузькому сектору, розташованому прямо попереду нього, посилаючи приманку на 35-40м. Щоб обловити всю ділянку, зазвичай потрібно провести 25-35 кидків. Якщо при цьому клювання не послідувало, місце лову краще змінити. Проте коли спінінгіст упевнений або, принаймні, підозрює, що щука десь поблизу, має сенс не полінуватися і, замінивши приманку, повторити весь цикл заново, стараючись при кожній проводці максимально урізноманітнити гру блешні, воблера або віброхвоста. Трапляється, що на самому початку лову, при перших проводках, приманку атакують зовсім молоді щурята. В цьому випадку облов ділянки можна припинити і пошукати інше місце. Річ у тому, що дрібні щупаки ніколи не полюють там, де полюють їх крупніші родичі. Ще одна порада для тих хто ще ніколи не ловив щуки. Якщо ви все ж таки впіймаєте свою першу щуку і у вас під рукою не буде підсака або багорика , не спішіть її хапати руками , підтянувши до берега. Щука все одно від вас втече, поранивши вам руку.  Щука. Особливості поведінки щуки. Місця,в яких мешкає щука. Ловимо щуку від весни до осені.
|
|