Відпускати чи їсти.

Автор: Ольга Бетко

Дата публікації: 2009-01-11

Переглядів: 585

Уявіть собі грандіозний рибальський приз: величезного коропа вагою у понад півсотні кілограмів, який спочатку опиняється на гачку, а потім - засмаженим - в центрі столу.

Які почуття, на вашу думку, ця картина може викликати у затятого рибалки?

«Це була б катастрофа!» - почула я від одного англійця.

Просто-таки жодного ентузіазму ця перспектива не викликала в англійського ентузіаста рибалки, секретаря асоціації рибалок району Пітерборо Кена Вейда.

Говорили ми з ним про певного конкретного коропа - зірку серед коропів, одного з тих, кого англійські рибалки знають по імені: коропа на ім'я Бенсам, який мешкає - чи радше плаває - в ставку Блюбелл.

Цей короп власне потрапляв на гачок неодноразово, але оскільки, за англійськими рибальськими звичками, виловлену рибу можна зважити, сфотографувати, навіть поцілувати - але далі обов'язково випустити, то якою б стресовою ця процедура не була для вразливого коропа чи іншої річкової риби, але смертю вона не загрожує.

Принаймні не загрожувала донедавна - поки в Пітерборо не з'явилися рибалки зі Східної Європи, в яких традиції дещо інші.

За словами пана Вейда, східноєвропейці ловлять рибу у місцевих річках чи водоймах, і потім використовують її в їжу, тим часом як у Британії рибу ловлять і випускають, але ніколи не їдять!

Для чого ж тоді старатися? - переадресувала я йому запитання, яке могло б таки виникнути у рибалки з інших країн, який не уявляє собі повноти насолоди без гарної рибної юшки.

«Дуже важко пояснити це кількома словами... Просто для нас рибалка - це спорт, це розвага, але ніколи ми не ловимо у наших місцевих річках для того, щоб засмажити чи зварити. Ми взагалі не забираємо рибу з собою. Ловимо і випускаємо - все це просто заради насолоди», - каже він.

Однак,  ця ідейна концепція важко дається рибалкам з Польщі, Литви, Росії, України та інших східноєвропейських країн, яких тепер можна часто побачити з вудочками на англійських берегах. Їм складно пояснити, чому з'їсти спійману в річці рибу, навіть якщо маєш ліцензію на рибну ловлю - це за англійськими правилами (при чому не лише моральними, а й кримінальними) все одно що вкрасти.

Отже, Кен Вейд та його колеги намагаються нести власні уявлення про суть рибальства у масову свідомість новоприбулих:

«У мене є невеличкий магазин риболовецьких аксесуарів в Пітерборо, і я розвісив там роз'яснення наших правил рибальства, перекладені польською, литовською, також іншими мовами - зокрема, російською. Місцеві власті, агенція з охорони навколишнього середовища теж намагаються поширювати знання про наші правила».

Проте, за словами Кена Вейда, попри громадські та державні зусилля, поки що шлях до порозуміння між англійськими та східноєвропейськими любителями-рибалками є досить тернистим.

«Реакція поки що дещо байдужа, дещо млява... Вони вважають, що рибу ловлять для того, щоб її їсти! Але сподіваюся, це питання часу, і ми таки переконаємо їх прийняти наші традиції.»

Однак поки цього не сталося - і не лише в Пітерборо. Про подібні ж проблеми повідомляють з багатьох англійських графств, і на стосунки між різними рибальськими громадами це впливає не надто гарно.

За останні три роки покарання за те, що англійською називається «злочини проти риби» зросли у Британії в три рази, і сума штрафів наближається до півтораста тисяч фунтів. Лише у червні поліція графста Хертфордшір заарештувала і допитала чотирьох вихідців зі Східної Європи, яких помітили з гарпунами біля ставка, де водяться коропи.

Кен Вейд однак залишається оптимістом і у боротьбі за права улюбленої риби не втрачає англійської ввічливості.

«Гадаю, все це проблема браку освіти, поінформованості, і сподіваюся, що рибалки, які приїжджають з Польщі, Литви, Росії, України  і близьких до них регіонів, врешті-решт зрозуміють наш підхід до цього.»

У Британії стурбовані тим, що запаси риби в річках є обмеженими, і якщо улов з'їдати, то невдовзі просто не залишиться, що ловити.

Що ж стосується вищезгаданого коропа Бенсама, то принаймі йому поки що нічого не загрожує: якщо він знову потрапить на гачок, то очевидно, знову відбудеться легким переляком, просто тому що плаває він у приватних водах, а прихильників східноєвропейських рибальських традицій туди поки що не запрошували.

Ольга Бетко   Бі-Бі-Сі, Лондон

	Введите условия поиска Отправить форму поиска
	В інтернеті На цьому сайті