Рибка тішиться, рибалка журиться. Так можна було б назвати цю статтю, в якій ми опишемо найкращі для риболовлі місця на протічних та стоячих водах. Тому що те, що дає рибі притулок, може коштувати рибалці не малу суму і значну кількість снасті, залишеної у воді. Багато гарних місць є одночасно звалищем блешень, воблерів та наживок. Але той, хто рибалить з ризиком, може розраховувати на успіх там, де є багато підводних перешкод. Під прикриттям затоплених будівель чи дерев сидять часом справжні велетні.
Знайте: гілки дерев, що впали у воду, приваблюють хижаків – судака, щуку, голавля і окуня. І не лише можливістю заховатися, а тим, що покриті водоростями гілки дерев на мілині біля берега ховають цілі полчища дрібної риби та малька. Тобто хижа риба знаходить тут багато поживи, а риболов - чітку вказівку, де йому ловити.
Водосховища не дуже багаті на підводні перешкоди. Береги та острови штучно засіяні, довго залишаються голими, глибина збільшується плавно. Тому риба так полюбляє залишки затоплених під час створення водосховища лісів та будівель.
Решта "відходів цивілізації", як, наприклад, уламки автомобілів та кораблів, також швидко заселяються рибою. На морі затонулі кораблі взагалі вважаються найкращими місцями для риболовлі. Майже усі зловлені останнім часом велетенські морські вугрі "про¬живали" в залишках потонулих кораблів. Наш прісноводний вугор не поступається своєму великому морському братові ні в чому, що стосується мистецтва ховатися. Він також боїться світла і використовує для помешкання, як і минь, ніші в ґрунті . У глибших місцях водосховища, особливо у холодну пору року, між руїнами можна знайти також багато білої риби, марени та іншої зграйної риби. А десь неподалік має бути і щука, яка харчується нею.
На Осіахському озері у Австрії в минулому столітті насипали у воду гори каміння, щоб покращити умови для риби. Великі уламки скель служать місцем ікрометання для верховодки і тому приваблюють велику хижу рибу. Крім того, їх можна використовувати як підказку, де рибалити. Деякі "гори" можна навіть побачити у прозорій воді.
Взагалі пошук підводних перешкод, зручних для рибальства, - велика проблема. Карта глибини мало допомагає, тому що на ній рідко вказуються затоплені будівлі і т.п. Можна за допомогою ехолокатора виготовити власну карту.
Якщо хочете виманити рибу зі сховку, мусите ризикувати зачепити снасть. Для того, щоб ловіння риби на підводних перешкодах принесло справжнє задоволення, необхідне виконання трьох передумов:
1.Потрібен човен.
2.Снасть, передусім вудилище та волосінь( в таких місцях краще користуватись плетенками), повинні бути досить міцними, щоб могти втримати рибу, та ще й уникнути гілок та каміння.
3.Ловіння на поплавок може зменшити небезпеку зачепів.
Грунтові тягарці поміж затопленими деревами не зовсім доречні; лише поплавець дозволяє підвести наживку близько до потрібного місця. Що стосується штучної наживки, то між гілками застосовують плаваючий поверхневий воблер, але не такий, що виходить з-під контролю. Якщо плаваючий воблер запливе надто далеко між гілки, не змотуйте одразу волосінь! Тоді він заплутається по-справжньому. Дозвольте воблеру виплисти самому, а тоді легенько підтягніть його. На каменистому ґрунті маємо більше шансів безперешкодно донести наживку до риби, якщо опускатимемо її вертикально. Важкі снасточки з тягарцем, джиг-голівки та пірнаючі блешні мають перевагу над звичайними блешнями- ложками. При ловінні на живу наживку краще використовувати не дуже жваву рибу, наприклад, карасів. Вони не сильно кружляють, тому на них добре ловиться щука.